Храм Святого Миколая у Кременці є одним із найстаріших, а його сині із білим масивні стіни тільки підкреслюють поважний вік. Незважаючи на те, що церква розташована у гамірному центрі міста, від неї віє спокоєм: споруда, хоча й не стрімка, як готичні храми, а навпаки - із приземкуватими прибудовами, та вона спрямована до неба - до Бога. Це особливо підкреслює вежа-дзвінниця з балконом від сторони центральної вулиці Кременця і просторими, але, на жаль, закритими дощаними ставнями вікнами. У будні в храм потрапити важко, адже за дзвіницею на мініатюрному подвір'ї відвідувача очікують старовинні двері з такою ж масивною колодкою. Відкритий він у свята.

Церква Святого Миколая є православною, втім, впродовж своєї історії вона належала різним конфесіям. Вперше про храм на цьому місці йдеться у грамоті Бони Сфорци - дружини короля Речі Посполитої Сигізмунда І Старого i матерi короля Сигізмунда ІI Августа. У документі, датованому 5 червня 1538 року, королева дає привілеї на ім'я священика Станіслава Лопуховського. Останнього призначили ректором першого у Кременці костелу, а за самим храмом закріпили поля, угіддя, будинки для директора школи, настоятеля та обслуги храму. Тоді ж костел отримав право шинкування у місті, варіння медів, пива та гоніння горілки.

Цей храм був дерев'яним. Він носив назву Успіня Пресвятої Богородиці. Існує припущення, що костел не постав на порожньому місті, а на нього перетворили православну церкву.

У 1606 році луцький католицький єпископ латинського обряду Мартин Шишковський із дозволу короля Сигізмунда ІІІ Вази поселяє при храмі ченців ордену францисканців. А після 1631 року князі Вишневецькі та Збаразькі збудували замість дерев'яної споруди кам'яну. Приміщення монастиря поряд церкви ченці збудували самі завдяки зібраним пожертвам.

Цікаво, що вже у ті давні часи XVII-XVIII століть францисканці розгорнули у місті активну проповідницьку діяльність. Особливо цікавими, як свідчать історики, були різдвяні свята і Пасха. Під час перших у храмі влаштовували вертеп зі скульптурами, який потім мандрував Кременцем аж до Стрітення. А на Пасху кременчани йшли до плащаниці. Аби здивувати людей, отці ставили біля гробу Господнього ляльки двох воїнів, які рухалися та моргали очима, коли віруючі ступали кроки і таким чином стрясали підлогу. Вже тоді існувала хресна дорога і перед Великоднем для віруючих проводили своєрідні екскурсії нею.

Така активна робота католицького ордену підпадала під осуд православних. Внаслідок поділів Речі Посполитої Кременець захопила Росія, а після польського повстання 20 серпня 1832 року монастир і костел передали православним. Храм 6 грудня цього ж року пересвятили у соборну церкву Святого Миколая.

Цікаво, що після того, як у католиків відібрали цю церкву, у місті постав ще один костел - Святого Станіслава. Саме його звели взамін. Цей храм стоїть неподалік Миколаївської церкви.