|
Путешествия> Кременец (Авт. Галина Нагорнюк)>Музей Юлiуша Словацького
Красива будівля, яка, на перший погляд,
нічим не відрізняється від інших архітектурних споруд Кременця - єдиний у
всьому світі музей одного життя... Життя відомого польського поета Юліуша
Словацького. Доглянуте подвір'я, дві берізки, посаджені ще в далекому 1969
році Миколою Бажаном та Ярославом Івашкевичем, а серед них спрямований у
вічну далину погляд великого поета, увічненого у високій скульптурі. Підіймаємось сходами і відчиняємо двері, за якими панує
поетичний світ.
| 
Кременецький зал
Невелика кімната у золотистих теплих тонах. З однієї сторони - стіл у стилі
бідер-мейер з розкішними квітами, самовар, бібліотечна шафа, у якій -
портрети тих, хто був дорогий серцю майбутнього поета: Теодора та Александри
Янушевських - дідуні та бабуні, як їх пізніше називав поет, батьків -
Соломеї та Евзебіуша Словацьких. Портрет чотирьохрічного Юліуша, який у ролі
амура споглядає на відвідувачів. Саме в такій теплій, люблячій атмосфері
народився і прожив чи не найкращі роки дитинства Юліуш Словацький.
| 
Віленський зал
Велика панорама з зображенням Віленського університету, де працював батько
Словацького, де навчався Юліуш. З іншої сторони портрет Августа Бекю -
майбутнього вітчима поета та його дочок від першого шлюбу. Тут - у невеликій
книжковій шафі - чи не весь бомонд тодішньої літератури, культури та критики
- Адам Міцкевич, Гуго Колонтай, Янта Анджей Снядецкі. А над усім цим
непомітний портрет молодої особи - Людвіги Снядецької, першого та
нерозділеного кохання юного Юліуша. | 
Варшавський зал
Тут відчутна атмосфера старої Варшави - величне приміщення Міністерства
скарбів і фінансів Польського королівства, де згодом працюватиме Словацький.
Тут і пустинна площа, на якій вже аж у 2001 році встановлять пам'ятник:
молодий чоловік на високому постаменті у байронівському плащі.
Тут і дух польського повстання, яке запалить у Словацькому гарячу іскру
непокори, тут і перше визнання поета повстанцями, тут і вирок поету - доля
вічного вигнанця, вічного пілігрима, котрий більше ніколи не повернеться до
Польщі та Кременця.
| 
Кабінет жіночої скорботи
Маленька жіноча кімната, серед якої знаходиться письмовий стіл, крісло з
чорною хусткою на спинці, шафа, портрети та пейзажі. Можливо, саме так
виглядав кабінет матері Юліуша Соломеї, можливо саме там вона читала листи
від сина і відписувала йому. Після вигнання, через вісімнадцять років
розлуки їм судилося зустрітися лише раз, проте, як писав поет: "... білий
голуб смутку єднає нас..".
На стіні зібрані кілька цитат з листів Словацького, які навіть на дещицю не
в силі відобразити безмежної любові, він називає матір - "найкоханіша,
десята моя музо, цілую твої руки, десять раз облив слізьми твого листа". Тут
знаходиться і вишита Соломеєю картина, яку Юліуш попросив вишити, аби у
вигнанні хоч трішки відчувати тепло материнських рук.
| 
Салон пані Соломеї
Велике приміщення у бордових тонах. Старовинні меблі ХIX століття,
фортепіано з вертикальними клавішами, величезне дзеркало, серед них картина
"Імлистий ранок над морем", написана Юліушем Словацьким у Кременці після
подорожі до Одеси. Тут також знаходиться портрет самої Соломеї Словацької та
міні копія пам'ятника поету.
| 
Паризький зал
Від стін цього залу у сірих тонах, віє холодом. Адже саме в Парижі
Словацький провів останні хвилини свого життя. Якось у одному з листів він
писав матері: "... дивно мені, моя мамо, що я бачив стільки міст світу, в
моїй пам'яті і флорентійські вулиці, швейцарські краєвиди, і дрезденські
палаци, а я колись буду тихенько лежати на скромному цвинтарі в Кременці,
під тінню черешеньки, яка отіняє гроб моєї дорогої бабуні. От якби так
було...".
Проте не судилося. Помер Словацький, не доживши півроку до свого 40-річчя, в
Парижі, де й був похований. Вже потім, у 1927 році, прах поета разом із
урною, в якій знаходилася кременецька земля, пере захоронили у Кракові.
Зал пам'яті
Тут панорами старого і сучасного Кременця, фотографії людей, котрі
досліджували його творчість та плекали пам'ять про поета протягом кількох
поколінь, незважаючи на будь-які перешкоди.
Юліуш Словацький - автор поем "У Швейцарії" (1839), драм і трагедій "Марія
Стюарт" (1830), "Мазепа" (1840), багатьох віршів. Перебуваючи в еміграції,
написав 30 драматичних творів, багато ліричних поезій.
Народився 4 вересня 1809 року в Кременці, де й промайнуло його дитинство. У
1811 році разом з батьками переїжджає у Вільно, де згодом вчиться у
гімназії, а потім на юридичному факультеті університету. Після закінчення
університету жив у Кременці, а у 1829 році виїхав до Варшави. Під час
поразки польського повстання (листопад 1830 р.), поет брав активну участь,
був в еміграції: спочатку в Лондоні, а потім у Парижі, де і помер від
туберкульозу. Був похований на цвинтарі Монмартр. Проте в червні 1927 року
за вказівкою Ю. Пілсудського його прах перевезено до Кракова та розміщено у
Вавельському кафедральному соборі поряд із прахом А. Міцкевича.
|
Путешествия> Кременец (Авт. Галина Нагорнюк)>
Контакты:
тел. +38 097 259 42 42 (+Viber)
irina_belaeva_art (живопись и творчество)
irina_belaeva_decor (шитьё и вязание)
© 2007-2022 Ирина Беляева, Днепр (Днепропетровск), Украина.
|